Американська письменниця романів і молодіжної літератури Коллін Гувер – це справжній літературний феномен. ЇЇ роботи відомі на весь світ, а продажі книжок всього за декілька років перевищили показник у 20 мільйонів посібників. Роман «Покинь, якщо кохаєш» став найбільш популярною книгою 2022 року, а екранізація цього фільму зібрала в прокаті понад 350 мільйонів доларів.
Недивно, що її роботи хоче екранізувати Голлівуд, адже глядачі прагнуть бачити ці історії на великому екрані. І от прийшла черга «Шкодуючи за тобою», який вийшов в український прокат 27 листопада. Фільм знятий режисером Джошем Буном («Винні зірки»), а ключових персонажів зіграли Еллісон Вільямс (франшиза «М3ГАН»), МакКенна Грейс («Мисливці на привидів: Крижана імперія», «Мисливці на привидів: З того світу»), Дейв Франко (франшиза «Ілюзія обману») і Мейсон Темз («Як приборкати дракона», франшиза «Чорний телефон»).
За сюжетом, Морган і її шістнадцятирічна донька Клара понад усе прагнуть бути несхожими одна на одну. Морган боїться, що донька повторить її помилки — рання вагітність і поспішний шлюб. Клара ж, вільнолюбна й уперта, йде власним шляхом. Їхній світ руйнується, коли чоловік Морган і батько Клари, Кріс, гине в трагічній аварії. Після його смерті з’ясовується, що в нього був роман. У пошуках розради Морган зближується зі старим другом, а Клара — з місцевим хуліганом Міллером. Тепер таємниці й необдумані вчинки матері та доньки загрожують остаточно зруйнувати сім’ю.
— Для тих, хто ще не читав вашу книжку «Шкодуючи за тобою», розкажіть, яка основна тема?
«Шкодуючи за тобою» — це історія про двох жінок: матір і доньку. Вони обидві у жалобі й намагаються пережити нещастя, що трапилися в їхній сім’ї. Багато чого сталося в їхньому житті. Одна з головних тем — це розуміння і прощення. Історія вчить, що іноді треба поставити себе на місце іншої людини, щоб краще її зрозуміти. Особисто мені подобається, коли герої так роблять і бачать, що у настільки різних людей насправді дуже багато спільного. Вони знаходять спільну мову.
— Те, що починається як романтична розповідь, швидко набирає зовсім інших обертів. Як ви на це наважились?
Коли я пишу книгу, то ніколи не створюю заздалегідь план для своїх героїв. Я дозволяю їм самим робити вибір і керувати своєю долею. Чесно скажу, коли я починала писати цю книгу, сама не знала, що відбудеться така трагедія. Тож так, я пишу без чіткого плану. І як письменниця я іноді сама шокована тим, що відбувається — так само, як і читачі. Починала цю книгу як романтичну комедію, але все різко стало значно темнішим. Як і всі мої книжки, в принципі. Коли я зрозуміла, що історія стає темною, то додавала світлі моменти та вирішила збалансувати розповідь — повернути тему кохання й романтики. І маю визнати, мені дуже сподобалося, що фільму вдалося утримати цей баланс.
— Ви вже дивились фільм. Які ваші враження?
«Шкодуючи за тобою» — чудовий фільм, тому що він правдоподібний, чесний, і в ньому кожен зможе побачити себе. Є багато прекрасних фільмів, які все ж не мають нічого спільного з реальністю, і мені здалося, що буде непогано сходити й подивитися, так би мовити, терапевтичний фільм: фільм, у якому будуть події, що дійсно можуть трапитися з кожним у реальному житті. Найбільше мені сподобалося, що, побачивши цей фільм, я знову закохалася у своїх персонажів. Я побачила їх сучасними, справжніми людьми. Фільм дуже добре передав те, що я намагалась створити у книзі.
— Коли ви створювали персонажів, чи використовували свій материнський досвід? І чи був хтось праобразом персонажів у книжці?
Чесно кажучи, я використовувала свою маму як натхнення для персонажа Морган, а моя сестра стала прообразом Клари. У них дуже багато спільних рис. Я сама мати, але в мене тільки хлопці, тому не знаю, як це — бути матір’ю доньки. Але пригадую, що моя мама була доволі суворою, особливо коли приводиш хлопця в гості. Так і моя героїня: у неї єдина донька, і вона знає, що батько цього хлопця не дуже хороша людина, тож стала суворою. Мені дуже подобалися всі сцени з Морган і Міллером, мамою і новим хлопцем доньки. Вони дійсно дуже й дуже смішні.
На створення Міллера мене надихнув внутрішній жарт у нашій сім’ї. Ми жили за містом, де замовити піцу було доволі складно. І коли ми хотіли піцу, жартували: «Давайте просто переїдемо, щоб постійно замовляти піцу». От Міллер саме такий — легкий на підйом. Він із тих людей, які дійсно можуть переїхати в інше місто лише заради піци. Клара бачить у ньому цей гумор, простоту, і це її захоплює. Мейсон Темз — чудовий актор, він прекрасно передав те, що я хотіла вкласти у цього персонажа. Я рада, що він знайшов час у своєму графіку приборкання драконів, щоб стати Міллером!
— А інші актори? Чи збігаються вони з тим, як ви уявляли своїх персонажів?
Я думаю, Еллісон Вільямс і МакКенна Грейс ідеально підходять для цих ролей. Те, як вони себе поводили в кадрі, змушувало мене повірити, що вони точно мають бути добрими друзями в реальному житті. У сценах, де у них хороші стосунки, ти справді в це віриш. А коли між ними починаються конфлікти, то дійсно вболіваєш за них, не хочеш, щоб вони сварилися, і сподіваєшся, що у них все буде добре. Вони чудово впоралися, обидві – неймовірні акторки. Я бачила, що вони справді розуміють своїх персонажів, серйозно до них ставляться і поважають їх. Кожного разу, коли вони плакали в кадрі, я сама плакала. Вони роблять це неймовірно автентично. Чесно, я навіть уявити не можу, хто міг би краще підійти на ці ролі.
І мушу сказати, я так зраділа, коли дізналася, що Дейв Франко буде грати Джону! Я завжди була його фанаткою і вважаю його феноменальним актором. Коли я побачила його в кадрі, то зрозуміла, що саме так має виглядати Джона.
— Як ви вважаєте, кому точно треба подивитись цей фільм?
Ця історія, як мені здається, сподобається кожному поколінню. У всіх людей є матері, у всіх були періоди зіткнення з ними та перехідний вік зміни характеру. Я думаю, кожен дійсно знайде себе в цій історії. Що ще прекрасне в цьому фільмі — його можна розділити з кимось особливим: тінейджери — зі своїми матерями або бабусями. Сподіваюся, ця історія допоможе урегулювати старі конфлікти й краще зрозуміти один одного.
— А які ваші очікування?
Я сподіваюся, що глядачі отримають задоволення. Хочу, щоб їм було весело й щоб вони отримали емоційний досвід. Думаю, із залу люди виходитимуть або з усмішками на обличчі, або зі сльозами на очах. Гадаю, саме такий фільм прагне побачити аудиторія. Його можна дивитися з рідними або близькими, а можна із задоволенням переглянути ще раз з іншими людьми й пережити нові емоції. Це дійсно зворушливий фільм, що чудово передає сімейні відносини.
